СВОБОДА, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, СОЛІДАРНІСТЬ
Понеділок, 20.01.2020, 15:50
ГлавнаяРегистрацияВход Приветствую Вас Гість | RSS

Меню сайта

Додайте собі!

Код:

Форма входу

Ми в соцмережах

Новини ГУРТа

Пошук по сайту

Главная » 2015 » Квітень » 2 » БІЗНЕС ТА НЕДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ОБ'ЄДНУЙТЕСЯ!
13:46
БІЗНЕС ТА НЕДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ОБ'ЄДНУЙТЕСЯ!

На зміну застарілим стереотипам про прірву між прибутковими і неприбутковими організаціями приходить усвідомлена потреба стратегічного співробітництва між двома секторами.


Написати цей текст мене спонукав недавній телефонний дзвінок. Топ-менеджер, однією з найуспішніших українських компаній опинилася перед дилемою: «Ми плануємо посилити роботу у сфері соціальної відповідальності бізнесу. Думаєте, варто зареєструвати благодійний фонд, або достатньо однієї людини, відповідального за роздачу гречки пенсіонерам? »


Згадка про гречку якось відразу насторожило, але, тримаючи фасон, я вирішила дати співрозмовниці шанс вичерпно представити свою бізнес-стратегію. На запитання: «А чим ще, крім гречки, може займатися ваша служба КСВ?», Отримала приблизно таку відповідь: «У День перемоги віддамо честь ветерам, а 1 вересня роздамо дітям цукерки».


«Роздати бідним бідність» - так, на жаль, розуміє благодійність переважна більшість вітчизняних бізнесів. Поняття «соціальне інвестування», «стратегічна» або «венчурна» філантропія вживаються тільки в (досить вузькому) експертному колі. У чому ж справа? Ось і закон «Про благодійництво» прийняли, і професійні асоціації створили, а кількість зареєстрованих «фондів» і «фондиків» ніяк не переростає в якість!


Певна «прісність» і традиційність благодійних проектів іноді пояснюється нещирістю і несерйозністю намірів самих засновників благодійних організацій і всіх бізнесменів (горе-філантропів), для яких фонди власного імені - всього лише спосіб ведення політичної агітації або задоволення власного ego.


Навіть якби моя співрозмовниця вирішила всерйоз зайнятися вивченням вітчизняного або зарубіжного досвіду реалізації благодійних проектів, їй би не було де прослухати академічні курси або пройти професійні тренінги з філантропії. На відміну від західних вузів, в Україні досі не акредитоване жодної академічної програми з даної дисципліни. Нам дійсно дуже не вистачає обміну досвідом, цікавих історій успіху, систематизованої інформації про співпрацю між бізнесом та організаціями третього сектора.


Я відчула потребу поділитися кількома класичними американськими кейсами публічно-приватного партнерства. Сподіваюся, що запропоновані приклади стануть в нагоді менеджерам компаній, які шукають шляхи почати благодійну роботу, і лідерам громадянського суспільства, які замислюються над стратегічним партнерством з бізнесом.
Спершу кілька слів про тренди у сфері корпоративної благодійності в США. Все більше американських бізнесів переконується, що соціальний «портрет» компанії, тобто залученість у вирішення проблем місцевих громад, безпосередньо впливає на впізнаваність брендів і загальну успішність бізнесу серед споживачів. Під тиском глобальної конкуренції великі компанії почали активно примножувати свій соціальний капітал, шукаючи партнерства з організаціями некомерційного сектора, що володіють експертними потенціалом і досвідом реалізації гуманітарних проектів.


Поштовхом до корпоративної філантропії був як «поклик серця», так і простий розрахунок: бізнес несподівано зрозумів, що сектор громадських організацій, який складає 10% всієї робочої сили США, також є великим ринком, представленим експертами, професійними менеджерами і піарниками, а також численної групою клієнтів громадських організацій.


Отже, корпорації, раніше виділяли на підтримку благодійності певні бюджети і не розглядали цю діяльність під кутом маркетингу, зрозуміли, що ефективна гуманітарна стратегія - не "роздача», а «залучення». Мова йде не тільки про кошти, але й додаткових клієнтів і партнерів. Саме тому сьогодні американські корпорації частіше реалізують філантропічні проекти через відділи маркетингу, а не служби КСВ.


Одним з перших прикладів «маркетизації» філантропічної діяльності стала програма компанії American Express, реалізована у співпраці з громадською організацією Share Our Strength (Роздягли нашу силу). Організація з 1984 року працює над подоланням дитячого голоду і недоїдання по всьому світу. У різдвяні свята American Express передавала 2 центи від кожної транзакції по її кредитних картах в підтримку Share Our Strength. Розрекламувавши свою благодійну програму, компанія American Express спонукала споживачів користуватися саме її кредитними картками і допомогла громадської організації зібрати 21 млн. доларів на потреби дітей.


Сьогодні такими проектами вже нікого не здивуєш. Ось і мережа американських універмагів Macy's співпрацює з громадською організацією Reading is Fundamental (Читання - основа), яка стимулює дітей з бідних сімей до читання. Щороку Macy's проводить фандрейзингових тижні разом з Reading is Fundamental і пропонує своїм клієнтам, які зробили покупки на 50 доларів, спеціальні знижки на 10 доларів, якщо ті погодяться доніровать 3 долари на підтримку кампанії. Кожен Macy's збирає для Reading is Fundamental майже 1,5 мільйона доларів. Це покращує репутацію торгової мережі серед покупців, а на зібрані кошти організація закуповує літературу для дітей з бідних сімей і будує для них бібліотеки. З часу заснування в 1966 році, організація передала 400 мільйонів книг майже 35 мільйонам американських дітей.


Схожі проекти можна реалізувати і з меншим розмахом. Та ж Reading is Fundamental співпрацює з мережею з 3900 ресторанів по всій Америці, які приєдналися до її тижневої національній програмі Dine Out For No Kid Hungry (Жодного голодної дитини). Програма реалізується протягом Різдва, коли відвідуваність ресторанів значно зростає: тільки за тиждень ресторани-партнери збирають для Reading is Fundamental до 0,5 мільйона доларів. Чим не приклад для наших ресторанних мереж?


Компанія Sturbucks веде багаторічну партнерську програму з гуманітарною організацією CARE, яка допомагає жінкам і дівчатам в країнах, що страждають від збройних конфліктів. З 1992 року, Sturbucks почав фінансувати проекти CARE в Африці та Азії, зокрема тренінгові програми для десятків тисяч фермерів, які вирощують каву в Ефіопії, Гватемалі, Кенії, Коста-Ріці, Індонезії, Анголі та Індії. Завдяки профінансованим Sturbucks освітнім проектам, CARE боровся з безграмотністю сотень тисяч дітей, роздаючи навчальні посібники та розвиваючі журнали.


Наведу ще один приклад зі сфери екології, де Україна просто катастрофічно потребує благодійної діяльності. На початку 90-х, під тиском громадської критики у бік «недружньою» для довкілля полистироловой упаковки, компанія McDonald's початку спільний проект з Environmental Defense Fund (Фонд захисту природи) - перехід на паперову упаковку і зниження кількості твердих відходів.


Американський бізнес підтримує не тільки «м'які» благодійні проекти у сфері освіти і культури, а й фінансує адвокаційну роботу «політичних» громадських організацій. З 1988 року триває співпраця громадської організації Amnesty International з Reebok. Співпраця почалося зі звернення керівників Amnesty International до виробника спортивного одягу з проханням стати спонсором концертного рок-туру на підтримку кампанії Human Rights Now! (Права людини сьогодні!). Тур повинен був підвищити обізнаність світового населення про Загальної декларації ООН з прав людини. Reebok виділив на маркетинг даного туру 12 мільйонів доларів - а також випустив футболки, светри і жакети зі спонсорським логотипом, які продавалися під час концертів. Крім цього, в магазинах Reebok волонтери роздавали анкети і запрошували покупців брати участь у підтримці громадських ініціатив Amnesty International.
Звичайно, реалізація таких масштабних програм вимагає неабиякого досвіду і знань. З чого можуть почати українські громадські організації або бізнес, які поділяють певні цінності та прагнуть підвищити рівень соціальної відповідальності? Гарвардський професор Джеймс Остін в книзі The Collaboration Challenge: How Nonprofits and Businesses Succeed Through Strategic Alliances (Виклик співробітництва: історії успіху стратегічних альянсів між некомерційними організаціями і бізнесами) називає три стадії співпраці між бізнесом та неурядові організації (НУО):
Перша, «благодійна» стадія починається зверненням громадської організації до бізнес-компанії з проханням профінансувати той чи інший проект. Керівники бізнесу можуть підтримати акцію, але ще не побачать підстав для побудови стратегічного партнерства з НУО. Але якщо проект дасть хороші результати, контакти між партнерами стануть тіснішими.


Друга, «перехідна» стадія означає, що у відповідь на звернення НУО, керівництво бізнесу і його співробітники починають цікавитися соціальною проблемою, над подоланням якої працює неприбуткова організація. Вони можуть стати волонтерами або почати пошуки бізнес-рішень для збільшення ефективності роботи неприбуткової організації.
Третя, «інтеграційна» стадія настає, коли керівники бізнесу та неприбуткової організації починають спільну розробку бізнес-стратегії для довгострокового співробітництва. Бізнес виділяє бюджет на реалізацію проекту і відкриває кілька вакансій у відділі корпоративної соціальної відповідальності або відділі маркетингу (в Америці ці посади часто займають співробітники громадської організації-партнера). Такий «обмін кадрами» допомагає бізнесу краще зрозуміти соціальні проблеми і суть благодійного проекту.


Всі три стадії співпраці добре проілюстровані відносинами між Timberland, виробником спортивного одягу і взуття, і громадською організацією City Year, яка активно працює у сфері позакласного виховання, допомагаючи проблемним підліткам. У 2003 керівники City Year звернулися до Timberland з проханням надати 50 пар взуття для своїх волонтерів. Компанія відгукнулася на прохання, а потім прийшла до нового розуміння: City Year забезпечував освітні та консультаційні послуги для попередження небажаної вагітності серед дівчат - підтримавши організацію, Timberland зробив свою продукцію більш привабливою для покупців-жінок. Сотрубнікі Timberland включилися в роботу City Year як волонтери, показавши, що компанія не тільки пропонує якісне спортивне взуття, а й дбає про рішення молодіжних проблем. Співпраця City Year і Timberland триває вже 10 років, за які був пройдений шлях від 50 пар взуття до 12 мільйонам доларів (або 100 тисячам волонтерських годин), які співробітники Timberland передали майже 200 громадським організаціям в 13 країнах світу.


Ось так Америка демонструє нам, що на зміну застарілим стереотипам про прірву між прибутковими і неприбутковими організаціями приходить усвідомлена потреба стратегічного співробітництва між двома секторами. Вона - не в одноразової акції роздачі цукерок. Вона повинна забезпечувати стабільну іміджеву зв'язок з місцевими громадами.
Отже, у бізнесу та неурядових організацій широкі партнерські перспективи. Успіхів!


Тетяна Лукіна, голова Громадської Палати Хмельницької області.

(Стаття Катерини Смаглій)

Просмотров: 794 | Добавил: Eldarium | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
© 2020 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz