СВОБОДА, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, СОЛІДАРНІСТЬ
Четвер, 01.10.2020, 11:10
ГлавнаяРегистрацияВход Приветствую Вас Гість | RSS

Меню сайта

Додайте собі!

Код:

Альбоми
Статьи [14]
Звітність та відгуки [9]

Форма входу

Ми в соцмережах

Пошук по сайту

Главная » Статьи » Статьи

ОСНОВНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ЗАКРІПЛЕНІ В КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ТА НЕ Є ВИЧЕРПНИМИ

Права людини - це гарантована законом міра свободи особи та її можливість вільно діяти, самостійно обирати вид і міру власної поведінки з метою задоволення матеріальних і духовних потреб через користування надбаннями та благами суспільства і держави у межах, визначених національним і міжнародним законодавством.


РІВНА ОПЛАТА ЗА РІВНОЦІННУ ПРАЦЮ ЗАМІСТЬ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ОЗНАКОЮ СТАТТІ

«Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю». Загальна декларація прав людини ООН (1948), Стаття 23 (2).

Поняття дискримінації за ознакою статті частково говорить саме за себе: це дискримінація на підставі того факту, що особа належить до жіночої або чоловічої статі. Воно становить найбільш розвинений аспект соціальної політики ЄС і довгий час вважалося ключовим правом. Посилення захисту на цій підставі має подвійну мету: по-перше, воно має економічне підґрунтя – сприяти подоланню перешкод конкуренції на ринку, що стає дедалі більш інтегрованим, і, по-друге, на політичному рівні воно забезпечує Спільноті платформу для соціального прогресу і покращення життєвих умов та умов зайнятості.

Відповідно, захист від дискримінації за ознакою статі був і залишається основоположною функцією ЄС. Усвідомлення важливості соціальних та економічних наслідків рівного поводження забезпечило цьому стандарту центральне місце в Хартії основоположних прав ЄС. В системі Європейська конвенція з прав людини також існує добре розвинене право захисту від дискримінації за ознакою статі.  Більш типова ситуація дискримінації за ознакою статі – це коли жінка зазнає менш сприятливого ставлення порівняно з чоловіком.

Як приклад наведу практику Європейського суду у справі Дефрен проти САБЕНИ (Defrenne v. SABENA) заявниця скаржилася на те, що вона отримує меншу заробітну плату, ніж її колеги- чоловіки, хоча їхні трудові обов’язки ідентичні. Суд справедливості Європейського Союзу вирішив, що таке поводження явно становить дискримінацію за ознакою статі. При винесенні такого рішення Суд справедливості Європейського Союзу звернув увагу на соціальний та економічний вимір ЄС і наголосив, що антідискри­мінаційні заходи допомагають Спільноті просуватися в напрямку зазначених цілей.

З огляду на практику Суд справедливості Європейського Союзу не надто охоче сприймає аргументи на виправдання статевої дискримінації, що базуються виключно на фінансових і управлінських міркуваннях роботодавця.

Бар'єри на шляху до досягнення рівності жінок у сфері зайнятості часто глибоко вкорінені в культурі і традиціях суспільства, які важко змінити. Про них навіть говорять як про «природному» явищі, пов'язаному з біологічною роллю жінки, як матері.

Насправді ж існує лише дуже незначна кількість видів діяльності, до яких не можна залучати жінок, тому що вони майбутні матусі. Те, яку роботу виконують жінки, і як ця робота оцінюється, є відображенням того, як суспільство  являє відмінність ролей жінок і чоловіків. Більш того, це питання поділу влади між чоловіками і жінками. Все це означає, що подібні погляди зовсім не опираються на «природну» основу і можуть бути змінені.

Більш того, подібні бар'єри є щодо жінок порушенням основоположних прав людини, боротьба за закріплення яких у Деклараціях та Конвенції Організації об'єднаних націй та Міжнародної організації праці йшла протягом останніх шістдесяти років. На рівні  з прийнятими ООН Загальною декларацією прав людини існують також і Конвенції Міжнародної організації праці (МОП). Дві Конвенції МОП, що стосуються проблеми дискримінації на роботі, є основоположними - це означає, що вони дійсні у всіх країнах, незалежно від того, чи були вони там (після їх підписання) ратифіковані.

• Конвенція МОП № 100 про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю ( 1951 ) , а також
Рекомендація № 90: у цих документах розвивається концепція « рівної оплати за рівноцінну працю» і міститься заклик до використання об'єктивних методів оцінки праці .
• Конвенція МОП № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять ( 1958 ), а також Рекомендація № 111: ці документи націлені на боротьбу проти дискримінації за расовою, статевою, релігійною ознаками, а також у зв'язку з політичними переконаннями або національним або соціальним походженням ; вони поширюються на такі сфери , як рівний доступ до професійного навчанню і окремими професіями, а також на відносини і умови зайнятості.

До речі Україна ратифікувала  Конвенцію про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності №100 ще 10.08.1956.

26 вересня 2013 року за для запровадження комплексного підходу у забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків прийнята Державна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року.

В свою чергу Всеукраїнські профспілки сприяють використанню міжнародного досвіду у сфері гендерної рівності та радять наступне:

1.    Складіть «гендерну карту» робочих місць: Зберіться разом, щоб скласти план підприємства, на якому буде зазначено, де трудяться чоловіки і жінки. Крім того, ви можете додати дані про складність праці, доступі до перепідготовки, формі зайнятості чоловіків і жінок (постійна, термінова, часткова і т.д.) ... Використовуйте цю інформацію, щоб виявити проблеми і знайти способи їх вирішення. Регулярне виконання такої роботи дозволить у деталях простежити тенденції розвитку зайнятості на підприємстві.

2.    Складіть карту оплати праці: пам'ятайте, що якщо враховувати тільки розмір тарифу, неможливо виявити дискримінацію в повному обсязі; вам також необхідно приймати в розрахунок премії, соціальні виплати, доступ до оплати за понаднормову працю і т.д.

3.    Включіть в колективний договір пункт про рівність можливостей, куди були б включені питання оплати праці, прийому на роботу, розподілу робіт, перепідготовки та кар'єрного зростання.

4.    Використовуйте концепцію «рівної оплати за рівноцінну працю».

5.    Застосовуйте існуючі міжнародні норми, що стосуються захисту від дискримінації, щоб домогтися поліпшення національного законодавства.

6.    Активно поширюйте інформацію про взаємозв'язок між дотриманням трудових прав жінок і боротьбою з бідністю.

Ми повинні будувати суспільство, в якому люди живуть не тільки для того, щоб працювати, але можуть і жити, і працювати; в якому визнаний той факт, що багато жінок трудяться як в своєму будинку, так і поза ним; що багато жінок - це матері-одиначки, які є главами сімейств або їх основними годувальниками, а також, що більшість чоловіків - це не тільки годувальники, а й члени родини.

Юлія Копнінська- Петриченко, газета «ХХІ століття».

Категория: Статьи | Добавил: Eldarium (29.01.2014)
Просмотров: 1410 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
© 2020 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz