СВОБОДА, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, СОЛІДАРНІСТЬ
Середа, 08.12.2021, 09:07
ГлавнаяРегистрацияВход Приветствую Вас Гість | RSS

Меню сайта

Допомога тут
NeedHelp ПРОФНВФ

Додайте собі!

Код:

Форма входу

Ми в соцмережах

Пошук по сайту

Главная » 2017 » Липень » 27 » ВІД МІФІВ ДО ФАКТІВ: НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ ПРО УГОДУ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС
13:31
ВІД МІФІВ ДО ФАКТІВ: НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ ПРО УГОДУ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС

В трьох українських містах розпочався новий цикл тренінгів Громадської школи дієвих практик ЄС (CiSEP), з тренінгами про факти та міфи про процес асоціації с ЄС.

Як замаскувати міфи щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС? Як інформувати громадськість про це? І який реальний зміст цього документа, підписаного ЄС та Україною в 2014 році? На ці та інші питання дали відповідь в ході семінару "Від міфів до фактів: Аргументи на користь Угоди про Асоціацію з ЄС", організованого на початку липня командою з розвитку потенціалу IEP спільно з партнерами CiSEP у трьох українських містах: Львові, Дніпрі та Чернігові.

На кожному з семінарів взяли участь 25 представників громадянського суспільства та засобів масової інформації, які подали заявку, щоб дізнатися більше про зміст Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Два послідовних семінари для тих же груп відбудуться у вересні та жовтні. Разом, три тренінги складають Рівень A "Основи УА/ПЗВТ" нового циклу проекту.

Липневий семінар зосереджувався на трьох основних галузях: інституціях ЄС та законодавчому процесі, змісті Угоди про асоціацію та зони Поглибленої та всеохоплювальної зони вільної торгівлі (УА/ПВЗВТ), а також підготовку аргументації. Учасники особливо було цікаво дізнатись більше про конкретні положення Угоди про асоціацію. Багато хто висловив стурбованість тим, що низький рівень фактичних знань про цей документ серед української громадськості залишає його вразливим до неправильного сприйняття та маніпуляцій.

Крім того, вправи і заходи з тімбілдінґу об'єднали нових учасників, підготували їх до групової роботи на наступних сесіях та зміцнили регіональні мережі CiSEP. Після успішного завершення навчальної серії A, учасники приєднаються до мережі випускників CiSEP. Їм також буде запропоновано подати заявку на наступні модулі нового циклу проекту CiSEP: тренінги рівня B та рівня C, присвячені поглибленню знань УА/ПВЗВТ та розвитку тренерських та мультиплікаторських навичок. Ці модулі розпочнуться восени 2017 року та навесні 2018 року відповідно.

Ця серія тренінгів для ІЄП підтримується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.

Наші партнери в Україні: Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень (Чернігів), Громадська організація "Громадська палата України" (Дніпро), Громадянська мережа ОПОРА (Львів), Одеська обласна організація Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України" .

Дізнайтеся більше про CiSEP на веб-сторінці та сторінці Facebook!

Джерело: http://iep-berlin.de/en/myths-facts-cisp-training/

 

Рубрика "Міфи і факти щодо Угоди про асоціацію Україна - ЄС"

Міф:

Втрата людського ресурсу має місце в Україні, проте вона не має ніякого відношення до Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС

 

Склад групи:

Анна Колохіна, Роман Сердюк

 

Аргумент 1

Міграційні рухи є однією з ознак глобалізації і впливають на Україну так само як і на інші країни.

 

Пояснення:

Останнім часом в українському суспільстві точиться багато дискусій про втрату людського капіталу та масовий відтік робочої сили за кордон, множаться панічні настрої, на яких часто спекулюють політики. Варто зазначити, що  на даний час в країні бракує статистичних даних, щодо реальних обсягів трудової міграції, оцінки міграційних процесів тощо. За даними представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, чисельність українських трудових мігрантів, які працюють за кордоном, становить близько 700 тисяч. До неї вочевидь не зараховується таке явище (яке дуже важко обрахувати адекватно), як циркулярна трудова міграція, коли людина виїздить на роботу на кілька тижнів чи місяців, потім повертається в Україну - інколи кілька разів на рік. Таких мігрантів можуть взагалі не враховувати, або навпаки – враховувати по кілька разів на рік, що призводить або до заниження або до завищення даних. Іноді фігурують дані про 5 мільйонів українських трудових мігрантів, які зі свого боку, ні підкріплені жодним дослідженням. За раціональними оцінками обсяг більш-менш постійної трудової міграції коливається в межах 1,5 - 3 мільйони осіб, але внаслідок браку прийнятої усіма методології (зокрема, стосовно циркулярної міграції), єдиних верифікованих оцінок наразі немає.

На думку чеського дослідника Якуба Маріана міграційні процеси притаманні всім європейським країнам. Спираючись на дані ООН, він створив чотири мапи, що яскраво та наочно описують міграційні процеси на європейському континенті. Відповідно до цієї інформації ситуація з міграцією на Україні є навіть більш оптимістичною, ніж в інших європейських країнах. За показником кількості населення, яке мігрувало до інших країн Україна знаходиться на 15 місці, маючи показник 13,0%. Для порівняння аналогічний показник у сусідній Молдові дорівнює 21,8%, Білорусі (15,6%), Литві 18,9%. Найвищий рівень міграції спостерігається у Чорногорії (22,1%), Португалії (22,3%) та балканських країнах: Боснія та Герцеговина (43,3%), Албанія (38,8%), Македонія (24,8%). Найбільш привабливими країнами для еміграції серед українців є Росія, Польща та Чехія, де українці становлять більшість серед мігрантів. Тим не менш доля мігрантів у загальній структурі населення цих країн складає: 8,2%, 1,6% та 3,6% відповідно. Отже ми можемо зробити висновок про те, що втрата людського капіталу в Україні існує проте не є надзвичайно критичною. Більшу загрозу, яка спричиняю відтік трудових ресурсів є кризове становище української економіки та неефективне законодавство в сфері праці та соціального захисту.

 

Аргумент 2

Відтік робочої сили з України пов'язаний виключно з внутрішньою економічною ситуацією і не залежить від зовнішніх чинників та зовнішньополітичного курсу країни

Пояснення:

За даними обстеження економічної активності населення, яке проводиться Держстатом України згідно методології Міжнародної організації праці (МОП), у І півріччі 2016 р. чисельність населення працеактивного віку (15–70 років) становила 28,9 млн осіб, у тому числі 16,2 млн – зайняті особи, 1,7 млн – безробітні і 11,0 млн – економічно неактивні. Загалом у ринку праці брали участь 62,4% осіб працеактивного віку, 56,2% були зайняті. Рівень безробіття сягав 9,4% економічно активного населення, це один з найвищих показників за останні 15 років.

При порівнянні ситуації на вітчизняному ринку праці та ЄС привертає увагу, що сучасний рівень безробіття в Україні дуже близький до середнього по ЄС. Однак в країнах ЄС, яких фінансово-економічна криза торкнулася найбільшою мірою (Греція, Іспанія, Італія, Кіпр), рівень безробіття у 1,5–2 рази вище, ніж в Україні, і відповідно нижчий рівень зайнятості. Це дає підстави стверджувати, що в Україні зростання безробіття значною мірою компенсується зниженням мотивації до офіційного працевлаштування та погіршенням якості зайнятості. В кризових умовах скорочення робочих місць відбувається переважно в секторі офіційної найманої праці, натомість зростають обсяги самозайнятості та неформальної зайнятості. Якщо у 2010–2012 рр. чисельність штатних працівників підприємств стабільно становила 10,1 млн осіб., у І півріччі 2016 р. вона скоротилася до 7,9 млн. За даними Пенсійного фонду України, чисельність працівників, за яких регулярно сплачується єдиний соціальний внесок становить 10,4 млн, це лише 63,4% всіх зайнятих або 35,9% всього населення віком 15–70 років. Решта 6 млн (більше третини всіх зайнятих) мають неформальну або іншу соціально незахищену зайнятість, тобто перебувають за межами трудового законодавства.

Рівень безробіття серед молоді в Україні є високим (25,1% у віковій групі 15-24 роки), та вищим, ніж в середньому по ЄС (19,3%). Тим не менше далеко не сягає «пікових» значень таких південно-європейських країн, як, приміром, Іспанія та Італія. Це пов’язано, зокрема, з високим відсотком молоді даної вікової категорії, задіяної у «нетипових формах зайнятості» в Україні. Зокрема зайнятість молоді відбувається без оформлення офіційного трудового договору, що забезпечує молодих працівників поточним заробітком, але зменшує фінансову базу солідарних фондів соціального страхування та в цілому перекладає тягар їхнього соціального захисту.

Порівняння структури зайнятості за видами економічної діяльності та професійними групами засвідчує переважання деструктивних зрушень та катастрофічне відставання України навіть від найменш розвинутих країн ЄС. В останні три роки в Україні спостерігалася чітка тенденція до деіндустріалізації – скорочувалася частка зайнятих у промисловості та будівництві, стале зростання спостерігалося лише за часткою зайнятих у торгівлі. Торгівля давно вийшла на перше місце за чисельністю зайнятих (у 2015 р. майже 3,5 млн осіб, або 21,4% загальної чисельності зайнятих), залишивши далеко позаду такі традиційно численні сектори як промисловість (2,6 млн осіб) та сільське господарство (2,9 млн. осіб). В переважній більшості країн ЄС частка зайнятих у сільському господарстві становить 1–7%, у Польщі – 11,3%, Греції – 12,3%, Румунії – 23,1%. Частка зайнятості у торгівлі варіює від 12% до 15%, максимальні значення мають Литва, Греція, Болгарія та Кіпр (17–18%).

Основними галузями «неоформленої зайнятості» в Україні є сільське господарство, будівництво, торгівля та діяльність готелів і закладів харчування. Форми зайнятості, відмінні від праці повний робочий тиждень за постійною трудовою угодою, дістають дедалі більше поширення на Україні, причому в більшості випадків лише фіктивно, з метою мінімізації витрат роботодавця на соціальне страхування працівника та оплату лікарняних. Таким чином, становище цих працюючих є подібним до тих, які працюють повністю нелегально. Іншим способом мінімізації соціальних витрат є переведення трудових відносин у відносини субпідряду. Зокрема, наймані працівники у сфері торгівлі, однаковою мірою на підприємствах малого/середнього бізнесу і великих торгівельних мереж та обслуговуючий персонал підприємств (такий, наприклад, як водії чи електрики), фактично працюючи на постійній основі, формально леґалізуються як нібито «дрібні підприємці», хоч насправді їхня діяльність жодним чином не має підприємницького характеру. Компетентні державні органи свідомо «заплющують очі» на цю незаконну практику та не реагують, адекватним чином, на повідомлення про неї з боку профспілок.

Проблема низької якості зайнятості в Україні виявляється практично у всіх її аспектах, включаючи умови праці, можливості професійного розвитку та розміри заробітків. В більшості країн ЄС наявність зайнятості знижує ризик бідності вдвічі, порівняно із загальним показником (додаток 2). В Україні рівень бідності працюючих лише на 20% нижчий, ніж загалом по населенню.

Одним з ключових елементів ринку праці є ціна праці. Незважаючи на те, що за роки незалежності було здійснено широкі заходи з удосконалення державного і колективно-договірного регулювання оплати праці, посилення захисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати, політика ринкових реформ меншою мірою торкнулася подолання дешевизни робочої сили. Внаслідок цього сформувалися негативні тенденції, що мають стійкий характер: зниження співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої (27,9% у серпні ц.р. при рекомендованому Європарламентом значенні у 60%), мінімальної зарплати до фактичного розміру прожиткового мінімуму, розрахованого Мінсоцполітики з урахуванням податку на доходи фізичних осіб (46,4% у вересні ц.р.), зберігання розриву між посадовим окладом (тарифною ставкою) працівника І тарифного розряду ЄТС та мінімальної заробітною платою на рівні 265 грн., зростання заборгованості з виплати зарплати (станом на 1 вересня ц.р. – 1902,3 млн грн.).

Упродовж кризи 2014–2015 рр. заробітна плата втратила 25,4% своєї купівельної спроможності, а мінімальна зарплата – 36,7%. Внаслідок девальвації гривні мінімальна заробітна плата становить лише 52 Євро в перерахунку за поточним курсом Нацбанку, а у співвідношенні із середнім по економіці показником – 30%. Працюючий українець, якщо брати мінімальну зарплатню 1.450 гривень із травня 2016 року, – на добу може дозволити собі витрачати не більше 48 гривень, або 1,65 євро. Розмір мінімальної пенсії (за віком), яку отримує більшість пенсіонерів в Україні з 1 травня 2016 року складає 1130 грн. на місяць, або 39 євро. Таким чином, пенсіонер на добу може дозволити собі витрачати не більше 37,7 грн., або 1,3 євро.

Занижений розмір мінімальної заробітної плати генерує значне відставання рівня трудових доходів українських працівників від зарплати працівників в європейських країнах, наприклад середньомісячна заробітна плата у 2016 році після сплати податків в країнах Євросоюзу склала 1508 євро, а в Україні цей показник в серпні 2016 року становив 139 євро (5202 грн).

Проблема якості зайнятості та рівня оплати праці знайдуть своє вирішення тільки через забезпечення соціальної справедливості на національному рівні, в тому числі справедливого розподілу результатів праці між роботодавцем, державою і працівниками, із забезпеченням справедливої частки заробітної плати у затратах на виробництво продукції, збільшення частки оплати праці у сукупних доходах домогосподарств (у 2015 році цей показник становив лише 37,8%). Заробітної плата має забезпечувати гідні умови життя, а також захисту від бідності, яка є загрозою суспільному добробуту. Представники трудящих мають брати участь у спільному вирішенні з роботодавцем питань справедливого розподілу плодів прогресу в галузі оплати праці, робочого часу, та інших умов праці, реалізації принципу рівної оплати за рівноцінну працю, що на думку профспілок має стати підґрунтям покращення організації виробництва.

Вимога профспілок щодо якнайшвидшого реформування оплати праці для забезпечення її кардинального зростання з метою досягнення європейських стандартів підтримується і Урядом, і роботодавцями. Разом з тим, незважаючи на низку прийнятих рішень і доручень Уряду, цей процес гальмується на рівні виконавців у міністерствах.

Відсутність можливості знайти підходящу роботу з гідним заробітком на внутрішньому ринку праці штовхає українців шукати роботу за кордоном.

З огляду на вищесказане, заходи реструктуризації економіки та робочих місць (зокрема скорочення зайнятості у сільському господарстві й торгівлі) для України мають не менше значення, ніж приборкання безробіття. Створення нових робочих місць ускладнюється тим, що малокваліфікована робоча сила найменш мобільна в плані міжпрофесійних та міжсекторальних переміщень.

 

Аргумент 3

Адаптація національного трудового законодавства до законодавства ЄС є однією з умов імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що надає Україні можливість збільшити внутрішній ринок праці та запобігти відтоку робочої сили

 

Пояснення:

Імплементація Угоди відкриває для України можливості наближення до ЄС у політичній, економічній та правовій сферах, і зобов'язує впроваджувати політичні, соціально-економічні, правові та інституційні реформи.

Зокрема, статті 290–291 зобов'язують сторони забезпечувати і реалізовувати в своїх законах і практиках основні, визнані на міжнародному рівні, трудові стандарти, включаючи усунення дискримінації щодо зайнятості та професій.

Розділ V «Економічне і галузеве співробітництво» визначає заходи економічних і соціальних реформ. Глава 21 «Співробітництво у сфері зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» ставить цілями: поліпшення якості життя; протистояння спільним викликам, зокрема глобалізації та демографічним змінам; збільшення кількості та покращення якості робочих місць з гідними умовами праці; сприяння розвитку соціальної і юридичної справедливості в контексті реформування ринку праці; сприяння створенню на ринку праці умов для поєднання гнучкості і захищеності; сприяння впровадженню активних заходів на ринку праці і підвищення ефективності служб зайнятості з метою задоволення потреб на ринку праці; стимулювання розвитку ринків праці, сприяння залученню малозабезпечених осіб; зменшення обсягів неформальної економіки шляхом трансформації нелегальної зайнятості; поліпшення рівня забезпечення охорони здоров'я і безпечних умов праці, в тому числі шляхом проведення навчання та тренінгів з питань охорони здоров'я та безпеки праці, сприяння реалізації превентивних заходів, попередження ризиків великих аварій та управління токсичними хімічними речовинами, а також обмін хорошою практикою і результатами досліджень у цій сфері; посилення рівня соціального захисту і модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності; скорочення бідності і посилення соціальної єдності; забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей для чоловіків і жінок у сфері зайнятості, освіти і навчання, економічної та суспільної діяльності, а також в процесі прийняття рішень; подолання дискримінації у всіх її формах і проявах; посилення можливостей соціальних партнерів та сприяння соціальному діалогу.

Джерела:

 

 

 

ГРОМАДСЬКА ШКОЛА ДІЄВИХ ПРАКТИК ЄС (CISEP) ІНФОРМУЄ

ВІДКРИТО КОНКУРС ЗАЯВОК НА УЧАСТЬ: Громадська Школа Дієвих Практик ЄС (CiSEP)

Просмотров: 689 | Добавил: Eldarium | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
© 2021 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz